ѕќћI– ”…ћќ –ј«ќћ

–озпов≥дав мен≥, на жаль, уже покiйний, скульптор ≤ван ћакогон, ¤к вiн уперше з≥ткнувс¤ з трагед≥Їю Ѕабиного яру...
‘јЎ»—“», ¤к в≥домо, в≥дступили з  иЇва 5 листопада 1943 року вноч≥, а вдень 6 листопада в'њхали до визволеноњ столиц≥ кер≥вники –ад¤нськоњ ”крањни. ¬ груп≥ д≥¤ч≥в культури, ¤ка супроводжувала ћ.—.’рущова, перебував ≥ ќ.ƒовженко. Дя од сили тримавс¤, щоб не розплакатись, Ч занотував в≥н тод≥шн≥ враженн¤ у своЇму Дўоденнику", Ч моњ руки сам≥ стискалис¤ в кулаки ≥ палк≥ прокл¤тг¤ на голову н≥мецьких мерзотник≥в не сходили з моњх уст". ќдразу п≥сл¤ м≥тингу, що в≥дбувс¤ б≥л¤ пам'¤тника “.√.Ўевченков≥, ¤краз навпроти спаленого фашистами ун≥верситету, ќ.ƒовженко, ё.яновський та ≤.ћакогон в≥йськовою машиною подалис¤ в Ѕабин яр: ц¤ м≥сцина вже набула моторошного значенн¤ ≥ звучанн¤. «ањздили вони з боку Ўул¤вки ≥ зупинилис¤ приблизно на перетин≥ вулиць, що нос¤ть нин≥ ≥мена ќлени “ел≥ги й ќлега ќльжича. ¬ис≥вши з машини, Дпредставники украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ" рушили в напр¤мку, де палахкот≥в ≥ гогот≥в недавно ще фашистський Дкрематор≥й".
Ч я, Ч згадував ≤ван ¬асильович, Ч мав тод≥ званн¤ старшого лейтенанта, ё.яновський був у цив≥льному. ј попереду йшов ќ.ƒовженко, також у в≥йськов≥й шинел≥. ≤ не т≥льки тому, що на плечах у нього були полковницьк≥ погони: ќлександр ѕетрович щойно (6 жовтн¤) зак≥нчив ДЅитву за нашу –ад¤нську ”крањну" ≥ збиравс¤ зн≥мати документальний ф≥льм про Ѕабин яр. ≤ зн¤в би напевне, коли б його самого не зн¤ли Ч ≥ з посади художнього кер≥вника  ињвськоњ к≥ностуд≥њ, ≥ з квартирного обл≥ку в столиц≥.
—першу вони м≥сили холодну р≥дку гр¤зюку, дал≥ вийшли на сухе. ѓм здалос¤, що це п≥сок: крупнозернистий, ср≥бл¤стий Чв≥н лаг≥дно порипував п≥д чоб≥тьми. –аптом ќ.ƒовженко, ¤кий пр¤мував попереду, зупинивс¤ ≥ гукнув одчайним голосом: Ч —т≥йте! Ќазад!
¬с≥ кинулись назад, ще нав≥ть не розум≥ючи, в чому р≥ч. Ч ¬и т≥льки погл¤ньте, що у нас п≥д ногами! Ч мовив задихаючись ќ.ƒовженко, наздогнавши своњх супутник≥в.
¬≥н перший роздививс¤ Ч те, що њм, на перший погл¤д, видалос¤ п≥ском, було насправд≥ осколками недопалених к≥сток, уламками посуду, греб≥нц≥в, оправою окул¤р≥в... ¬се те повимивала вода з надр моторошних  ирил≥вських ¤р≥в...
Ќабула поширенн¤ верс≥¤, що фашисти спалювали трупи замордованих, щоб замести сл≥ди власних злочин≥в. “а була ще одна причина Ч б≥льш утил≥тарна: витоплювали з тл≥нних решток таке потр≥бне дл¤ Ќ≥меччини золото. Ќаприк≥нц≥ кожноњ пекельноњ Дзм≥ни" до Дкрематор≥ю" прибував у супровод≥ охорони оф≥цер. «атул¤ючись напахченим парфумами носовичком, р¤туючись в≥д нестримного смороду, високий гестап≥вський чин ворушив кочергою гар¤чий поп≥л ≥ вигр≥бав зв≥дти розпечен≥ зливочки золота. ¬се це акуратно складалос¤ в спец≥альну теку, опечатувалос¤ Ч ≥ того ж дн¤ в≥дправл¤лос¤ до Ѕерл≥на, в –айхсбанк. ¬оюючи на к≥лька фронт≥в, зазнаючи все в≥дчутн≥ших поразок, г≥тлер≥вська Ќ≥меччина конче потребувала все нових ≥ нових засоб≥в, все нових ≥ нових кошт≥в дл¤ веденн¤ в≥йни...
« глибоким сумом маю нагадати, що у фашистських виродк≥в знайшлис¤ продовжувач≥ њхньоњ чорноњ справи Ч мародери з числа м≥сцевих жител≥в Ч (зовс≥м не ар≥йського походженн¤). ”же в повоЇнн≥ роки ц≥ недолюдки сласно длубалис¤ в обм≥шках Ѕабиного яру. ¬они теж були золотошукачами, але видобували зв≥дти переважно малоц≥нн≥ побутов≥ предмети. ¬т≥м, Ї поголоска, що й такий непотр≥б вони спромагалис¤ оприбутковувати з толком й користю (дл¤ себе). «находились, повторюю, так≥ серед ки¤н, ≥ √осподь њм судд¤.
ћи не згадували б про це, ¤кби не постала перед нами нагальна проблема: спорудженн¤ ™врейського культурного центру в охоронн≥й зон≥ Ѕабиного яру, грош≥ на буд≥вництво (м≥льйони долар≥в) даЇ американська допомогова орган≥зац≥¤ Дƒжойнт", а проект розробили арх≥тектори Iзрањлю. ѕ≥дстава: н≥мц≥ розстр≥л¤ли в Ѕабиному яру 33Ч34 тис¤ч≥ мирних громад¤н Їврейськоњ нац≥ональност≥. ¬се це правда. јле правдою Ї й те, що в Ѕабиному яру лежить понад дв≥ст≥ тис¤ч громад¤н Ч представник≥в багатьох нац≥й, р≥зноњ пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ. “ут похован≥ жертви нещадноњ московськоњ Дчрезвичайки", —юди звозили трупи сел¤н, що приповзли до  иЇва у пошуках хл≥ба ≥ сконали в≥д голоду на кињвських вулиц¤х 1933 року, њх теж тут закопали. Ћежать православн≥ св¤щеники, розстр≥л¤н≥ т≥льки за те, що в≥рували в Ѕога. Ћежать комун≥сти, залишен≥ чек≥стами дл¤ п≥дривноњ роботи: вони так ≥ не встигли запод≥¤ти окупантам жодноњ шкоди, бо њх негайно здав гестап≥вц¤м кер≥вник п≥дп≥льноњ орган≥зац≥њ на пр≥звище –оманенко. “о був герой 1937 року, парт≥йний функц≥онер, ¤кий зробив фантастичну кар'Їру на великому терор≥, заслуживши непохитний авторитет борц¤ за ДдЇло парт≥њ, за прапор Ћен≥на-—тал≥на". ¬т≥м, захоплений усп≥хами л≥тнього Дбл≥цкр≥га", товариш –оманенко визнав за краще дл¤ себе перекинутись на б≥к ворога, забути про парт≥йн≥ догми, ¤к≥ втовкмачував у голови своњх п≥длеглих Ч продавс¤ новим ха礤м ≥ заодно гамузом продав своњх товариш≥в по парт≥њ. ¬ нагороду –оманенко д≥став посаду заступника начальника пол≥ц≥њ, з'¤вл¤вс¤ на люд¤х т≥льки у супровод≥ н≥мецьких достойник≥в Ч ≥ неспод≥вано зник без знаку ≥ сл≥ду.  ажуть, його тайкома пристрелили й також завезли у Ѕабин яр. ј пор¤д з п≥дп≥льниками рад¤нськими упокоњлись тут п≥дп≥льники нац≥онал≥стичн≥, зос≥бна голова —п≥лки письменник≥в ≥ редактор ДЋ≥тавр≥в" ќлена “ел≥га з чолов≥ком ћихайлом. “ут лежать в≥йськовополонен≥ —иренького табору, рад¤нськ≥ оф≥цери, а серед них були, ¤к ми здогадуЇмось, не т≥льки Їврењ, а й рос≥¤ни, украњнц≥, узбеки, грузини та ≥нш≥. Ћежать цигани, в≥днесен≥ г≥тлер≥вськими расистами до народ≥в неповноц≥нних, що мали ¤кнайхутч≥ше зникнути, тобто зв≥льнити землю дл¤ ≥стинних представник≥в ар≥йськоњ раси з класичними рисами обличч¤ й нордичним темпераментом.
ћожна довго ще говорити на цю й под≥бн≥ теми, та х≥ба комусь не ¤сно Ч Ѕабин ярЧто найб≥льша (чи одна з найб≥льших) братська могила ”крањни. ≤ Ч Дхай мовчать јмерика й –ос≥¤". ћи сам≥ зобов'¤зан≥ дати раду своњм проблемам, сам≥ в усьому роз≥братис¤.
Ќад ц≥Їю м≥сциною височить велетенський стовп крик≥в, стогон≥в, прокльон≥в, автоматних ≥ кулеметних черг, кривавих випар≥в, сопуху ≥ диму. “ак, г≥тлер≥вц≥, здавалось, д≥йшли меж≥ звиродн≥нн¤ Ч додумалис¤ до того, щоб спалювати нап≥взотл≥л≥ т≥ла й утил≥зувати њх. јле ¤к тод≥ ста витис¤ до Дгуманного" (чи Дгуман≥тарного") задуму спорудити багатопроф≥льний центр у сам≥й серцевин≥ страждань ≥ смертей? Ќа к≥стках, ¤к ми пересв≥дчувалис¤ неодноразово, н≥що не встоњть довго: не витримують, вал¤тьс¤ на наших з вами очах могутн≥ ≥мпер≥њ, розбудован≥, зрештою, на отих самих к≥стках.
Ќе знаю, ¤к ви, але ¤ зовс≥м не вважаю випадковою страшну курен≥вську катастрофу: цс неодм≥нно мало статис¤. ѕопереджали ж нас мудр≥ люди, але ми не вгамувалис¤, не зупинилис¤ у своњй зарозум≥л≥й х≥т≥ перетворенн¤ природи. ¬она й помстилас¤. I коли починають ремствувати, нар≥кати на телебаченн¤ Чдо чого воно жахливе, погане, жорстоке, Ч хочу запитати: а ¤ким воно взагал≥ може бути, ¤кщо наш телецентр, отой славнозв≥сний Дол≥вець", стоњть в л≥теральному значенн≥ слова на к≥стках? я на власн≥ оч≥, бачив, ¤к зал≥зними зубами екскаватори вигризали з жовтоњ глини беззахисн≥ людськ≥ останки.
Ќа цьому м≥сц≥, себто в Ѕабиному яру, не випадаЇ рад≥ти чи св¤ткувати, велич≥ смерт≥ не дозволено н≥кому оскверн¤ти суЇтн≥стю, марнотою, грою др≥б'¤зкових амб≥ц≥й, змаганн¤м за п≥льги, блага, долари тощо. “ут не можна рад≥ти Ч сюди мають приходити, щоб порадитись. ѕорадитись з душами невинно уб≥Їнних. « власною душею, власною пам'¤ттю, власним сумл≥нн¤м, з голосом предк≥в, з розумом нащадк≥в. —юди можна прийти, аби помовчати, пом≥ркувати, поплакати ≥ пока¤тись, покласти кв≥ти, пом'¤нути вс≥х тих, що в≥д≥йшли, ≥ помолитись за тих, хто ще живий. ” народ≥ кажуть: Д—мерть Ч то не т≥льки горе, то страшне велике море". ÷е усв≥домлюЇмо ми, украњнц≥, вт≥м, це усв≥домлюють також Їврењ Ч ≥ таких, суд¤чи з в≥дгук≥в Їврейськоњ преси, немало. ÷е усв≥домлюють ус≥, кому дорогими Ї мир ≥ спок≥й в ”крањн≥.
ћен≥ довелос¤ прочитати анал≥тичну дов≥дку, де розгл¤нуто ймов≥рну реакц≥ю р≥зних верств ≥ орган≥зац≥й украњнських, а також м≥жнародного сп≥втовариства. 1 передбаченн¤ ц≥ загалом справджуютьс¤. ƒо того ж, ймов≥рне спорудженн¤ ™врейського культурного центру в Ѕабиному яру викликало гостру дискус≥ю в сам≥й Їврейськ≥й громад≥: проти проекту виступив ≤нститут юдањки, своњх сумн≥в≥в не приховав ≥ головний рабин  иЇва та ”крањни.
ўороку в≥дв≥дуючи незалежну ≥ демократичну –ос≥ю, ¤ вражаюсь к≥лькост≥ ксенофобських споган≥в ≥ заклик≥в Ч мури, ст≥ни будинк≥в, паркани замальовано текстами, що њх дружн≥ми навр¤д чи назвеш, а переважають пом≥ж них антисем≥тськ≥ написи. ћен≥ аж н≥¤к не подобаютьс¤ (та й кому вони можуть сподобатис¤?) гасла на кшталт ДЅей жидов, спасай –оссию!", що њх ¤ надививс¤ ≥ в –¤зан≥, ≥ в “амбов≥, ≥ в сам≥й ћоскв≥. “ому хоча б, що, ¤к мовив наш великий ћикола Ћукаш: Дя занадто ≥нтернац≥онал≥ст, щоб бити жид≥в, ≥ занадто украњнець, щоб спасати –осiю". ј ще тому, що за гаслом ДЅей жидов!" неминуче виникають ще й ≥нш≥: Дјзеры, вон из –оссии", Дћертвий чеченец Ч хороший чеченец!", нарешт≥ ДЅей хохлов, спасай –оссию!"
ƒо таких про¤в≥в Дбратерських почутт≥в", до такого ступен¤ озлобленост≥ ≥ ненавист≥ ми ще, слава Ѕогу, не докотилис¤, ≥ ¤ не хот≥в би у цьому насл≥дувати –ос≥ю. ≤ под≥л¤ю стурбован≥сть автор≥в згаданоњ вище анал≥тичноњ дов≥дки: Д≤де¤ спорудженн¤ ™врейського культурного центру в Ѕабиному яру дуже ймов≥рно буде неприйн¤тною дл¤ досить широкого спектра пол≥тичних сил Ч в≥д правих до л≥вих, в≥д пом≥ркованих до екстремал≥в. ѕри цьому зовс≥м не можна гарантувати, що протести громадськост≥ обмежатьс¤ суто мирними заходами".
я зос≥бна цього не хочу, ми цього, не хочемо. “ут ¤ вже мовлю ¤к оф≥ц≥йна особа Ч голова  ињвськоњ орган≥зац≥њ Ќ—ѕ”.
ѕроти самоњ ≥дењ спорудженн¤ у  иЇв≥ ™врейського культурного центру важко щось заперечити, але споруджувати його в Ѕабиному яру навр¤д чи варто. —кажу пр¤мо: не треба цього робити. Ќе треба тривожити мертвих, не треба розпалювати небезпечн≥ пристраст≥. Ќе треба зайвий раз ≥ ризикувати.
ќсь цю просту, безхитр≥сну думку, за дорученн¤м творчоњ ради  ињвськоњ орган≥зац≥њ Ќ—ѕ”, ¤ й маю донести до в≥дома громадськост≥ Ч ¤к Їврейськоњ, так ≥ украњнськоњ.

.

Ћеон≥д „≈–≈¬ј“≈Ќ ќ
√азета "Ћiтературна ”крањна"
12 грудн¤ 2002 р.

Hosted by uCoz